Два покоління об’єднав душевний біль Афганістану.

14 лютого2019р. напередодні 30 річниці з дня виведення радянських військ з Афганістану в Казанківському ЗЗСО І-ІІІст.№4 відбувся виховний захід, організований Сідорченко А.В. та Воронцовою І.В. для учнів 8-11 класів «Твій вічний біль-Афганістан» за участі учасників афганської війни Бєдова Миколи Васильовича, Гуцула Володимира Васильвича, Козловського Олега Миколайовича та Малихіна Сергія Миколайовича.

Мета даної зустрічі спільна для всіх її учасників - ушану­вати пам'ять про тих, хто поліг у афганських уще­линах, та уклонитися тим, хто прийшов із війни живим, хоча і з пораненою душею.

15 лютого Україна вшановує своїх синів — молодих воїнів, які загинули на чужій землі Афганістану. 15 лютого останній солдат за­лишив цю країну. Майже 10 років проливали тут кров наші юнаки.

У рідні домівки не повернулися 13 тисяч 833 юнаки колишнього Радянського Со­юзу, 312 — пропали безвісти, 18 — інтерновані, доля 330 — невідома.

Ведучі Мігун Роман та Басараб Ольга провели нас стежками афганської війни, знайомлячи з історією тих часів. 25 грудня 1979 року в Афганістан було введено радянські війська. Для тисяч на­ших солдатів, їхніх батьків та матерів, дру­жин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. Бентежні дні чекання, безсонні ночі й тривоги, тривоги... Посивіли батьки. Тривожни­ми були ці роки і для тих батьків, сини яких слу­жили не в Афганістані, а на території колишньо­го Радянського Союзу. Де б не служив солдат, він у будь-який момент міг потрапити до Афганістану. Тому й не було спокою в Україні всі десять років афганської війни, яка тривала вдвічі довше, ніж Друга світова війна.

Афганістан... Він стан синонімом людського лиха, справжнього людського пекла: палюче сон­це зранку, спекотний вітер-афганець, пісок, що не дає дихати, і... завжди хочеться пити. І в цій суворості народжувалися вірші, які згодом става­ли піснями.

Кожен час народжує свої пісні, які для певного покоління стають рідними. Прості слова, проста мелодія, акомпанемент під гітару — душа наповнюється смутком або радістю, чимось близьким і рідним...

Саме їх виконали під час зустрічі дует учениці 10 кл.Бугайової Катерини та Рябчинської Ірини Миколаївни, працівника бібліотеки Казанківського ЗЗСО №4., тріо у складі Мігуна Романа, Пруби Романа та Скакуна Дмитра, Болотських Альона Юріївна, художній керівник будинку культури №1.

У жодному календарі день 15 лю­того нічим не позначений. Але він особливий. Цьо­го дня закінчилася нарешті війна. Щороку вете­рани афганської війни відзначають останній день виведення радянських військ з Афганістану.

Покоління воїнів-афганців про­йшло кривавими дорогами афганської війни, за­лишаючи на них життя і біль втрат.

Пам'яттю загиблим стала хвилина мовчання, танок «журавлі» у виконанні учасників танцювального гуртка під керівництвом Кічули А.М. та вірш Болотських Ксенії.

Їм випало жити — так кажуть про тих, хто повернувся до рідного дому, порядкує на рідній землі, віддаючи їй свої сили і вміння. Вони пройшли пекло війни Афганістану, не поповнили списків загиблих, а є пам’яттю, що пише історію.

Зі словами вдячності та вітання до гостей звернулася директор закладу Скрипник Л.Л. : Ми пишаємося вами, горді тим, що поруч із нами живуть мужні, відважні, рішучі чоло­віки, які своїм прикладом допомагають формувати кращі риси характеру у наших вихованцях.

Виховання дітей свідомими, активними членами суспільства – одне з найскладніших завдань системи освіти, оскільки громадянськість, почуття патріотизму свідчать про найвищий ступінь розвитку особистості.

Ми щиро вдячні за ваш життєвий подвиг. Бажаємо здоров'я вам, сімейного благополуччя, і пам'ятайте, що час — найкращий лікар для душі та тілесних ран .

Гості заходу у спілкуванні з дітьми визначили пріоритети Людини:

-Вірність обов’язку;

- дружба ;

- турбота про тих, хто поряд з тобою;

- залишатися завжди людиною.

Тож пам'ятаймо ветеранів і виявляймо ро­зуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває досі — у спогадах, снах, у душах. Вони на це заслуговують.

Ведучі Соловйова Т. та Мігун Р. завершили захід словами:

Зупинись, прислухайся на мить —

Кричать з вогню і мати, і дитина.

Хай буде мир!

Хай більше не горить

У пеклі війн

Твоє життя, Людино!

Скрипник Л.-директор закладу